advokat-berlin: Ще не все втрачено (переселенський право Німеччини)

На сторінках газети «Закон і Люди» ми продовжуємо висвітлювати теми, що стосуються питань пізніх переселенців. Як ми вже не раз відзначали, у зв'язку з останніми змінами, внесеними законодавцем у Закон «Про вигнаних і біженців» (Вundesvertriebenengesetz — BVFG), що набрали чинності у вересні 2013 року, у осіб, які зараховують себе до німецької національності, з'явився шанс подати заяву про визнання їх у встановленому порядку пізніми переселенцями. А для тих, хто цю процедуру вже пройшов і отримав відмову, відновити розгляд їхніх справ. Однак, як ми вже розповідали нашим читачам, в даний час претенденти на статус пізнього переселенця знову отримують відмови у задоволенні своїх заяв.

До нас у адвокатську канцелярію звернувся молодий чоловік з проханням допомогти йому в отриманні статусу пізнього переселенця. З пояснень Іллі — так назвемо нашого клієнта — ми з'ясували, що він громадянин Республіки Казахстан, 1978 року народження. У 2001 році він звертався в Посольство Німеччини в Казахстані з заявою про визнання за ним статусу пізнього переселенця, але отримав відмову через незнання німецької мови — не пройшов шпрахтест. Спочатку він дуже засмутився, але потім вирішив не відступати — адже багато його знайомих змогли вивчити мову і виїхали в Німеччину. Ілля взявся за вивчення мови більш серйозно. Він пройшов курси і в 2005 році подав заяву на поновлення його справи. Але знову отримав відмову. У формулюванні відмови було зазначено, що рішення про відмову в наданні йому статусу пізнього переселенця вступило в законну силу і його відновлення неможливо.

До нас у Іллі був такий питання — у своїх публікаціях ми багато пишемо про відновлення справ, за якими раніше було дано відмову, і успішному їх завершенні. Чому ж йому відмовили у поновленні справи? Ми роз'яснили клієнту, що Закон Німеччини, який дав можливість перегляду «відмовних справ» набрав чинності тільки у вересні 2013 року. А він, як випливає з його ж пояснень, звертався із заявою про відновлення в 2005 році. У той час чинне законодавство ще не передбачало такої можливості.

Ілля попросив нас допомогти у вирішенні його питання. Ми запропонували клієнту надіслати нам копії всіх документів, які він представляв у Посольство Німеччини в 2005 році, для їх юридичного аналізу. Отримавши копії документів і ознайомившись з ними, ми прийшли до висновку, що в тому вигляді, в якому Ілля представляв їх у федеральне адміністративне відомство (Bundesverwaltungsamt) в 2005 році, вони були приречені на винесення негативного рішення. Навіть у тому випадку, якби Bundesverwaltungsamt погодилося переглянути раніше винесене рішення, шансу на успіх не було. У першу чергу, клієнт не представив сертифікати про здачу іспиту на знання німецької мови всіма повнолітніми членами сім'ї не нижче встановленого рівня. Друге — у свідоцтвах про народження дітей національність Іллі була вказана — російська. Ми запропонували клієнту змінити свідоцтва про народження дітей і представити нам всі сертифікати. Але тут Ілля нас дуже здивував — він заявив, що мова вони вивчили і всі отримали сертифікати. Все, окрім нього. Він не може себе змусити піти здавати іспит. Він попросив нас, якщо можливо, домовитися про проходження ним ще раз співбесіди в Посольстві Німеччини. На наше зауваження, що в Посольстві для нього буде той же самий іспит, так як співбесіда проводить викладач з інституту імені Гете, Ілля пояснив, що там він буде почувати себе більш впевнено.

Крім того, ми запропонували клієнту отримати архівні довідки, що підтверджують приналежність до німецької національності його предків. Отримавши від клієнта необхідні документи, у тому числі свідоцтва про народження дітей із внесеними до них змінами, ми допомогли йому заповнити всі анкети і в лютому 2014 направили пакет документів в Bundesverwaltungsamt, приклавши заяву про призначення нашому клієнтові дати для проведення співбесіди. У березня 2014 Ілля успішно пройшов співбесіду. А через рік він отримав рішення про присвоєння йому статусу пізнього переселенця, і його сім'я отримала дозвіл на в'їзд до Німеччини на постійне проживання.

Відповідно до Закону Німеччини «Про вигнаних і біженців» наявність німецького походження припускає, що батьки (один з них) або бабуся з дідусем є німцями за народженням, тобто належать до німецької національності з народження. Цей факт має бути підтверджений документально і послідовно: від дідуся й бабусі до батьків претендента, а від батьків вже до самого претенденту, тобто приналежність до німецького народу повинна бути безперервною. Крім того, в даний час не потрібно знання німецької мови, отримане в сім'ї. Досить скласти іспит у філіях інституту імені Гете чи пройти співбесіду в Посольстві Німеччини.

Багато хто недооцінює істотну допомогу адвокатів у вирішенні своїх проблем. Природно, адвокат не може за клієнта виконати вимогу до знання німецької мови, на встановленому законом рівні. Але ще раз повторимо: адвокат, в першу чергу, має можливість запросити у Федеральному відомстві матеріали справи претендента на отримання статусу пізнього переселенця, отримавши їх, уважно вивчити (у самого претендента такої можливості немає), виявити допущені при первинному зверненні помилки, встановити суперечності і прогалини в поданих претендентом документах, а також ознайомитися з примітками чиновників Федерального відомства. Друге — на підставі такого аналізу адвокат роз'яснить своєму клієнтові, які документи і факти будуть достатніми, а які вимагають доопрацювання; як усунути виявлені суперечності; які докази необхідно подати додатково для отримання позитивного рішення. І третє — якщо клієнт вже отримав відмову у задоволенні свого прохання, адвокат може підготувати скаргу на винесене Федеральним відомством рішення, грамотно її обгрунтувавши.

У висновку ще раз хочемо сказати тим, хто вже звертався із заявою про відновлення та перегляді його справи і знову отримав відмову — ще не все втрачено і не варто зневірятися. Варто звернутися до фахівця, який вкаже Вам на Ваші помилки і допоможе відстояти Ваше право.

Всі права захищені. При копіюванні і републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.

Дата публикации: 04.10.15