Банківські «ПІРАМІДИ» під егідою НБУ

Український банківський ринок проковтнув чергову гірку пілюлю: в один з найбільших у країні банків — "Фінанси і кредит" — була введена тимчасова адміністрація. У Нацбанку тут же повідомили, що масовий "банкопаду" вже закінчився, але при цьому попередили, що олігархи більше не зможуть утримувати кишенькові установи. Однак, знаючи політику подвійних стандартів регулятора, вірити в це не доводиться.

ЩО ДОЗВОЛЕНО КОЛІ, НЕ ДОЗВОЛЕНО КОСТІ

У своєму недавньому інтерв'ю виданню "Новий час" губернатор Одеської області Міхеїл Саакашвілі "шокував" читачів інформацією про всеосяжну корупції на більшості ступенів української влади. А небажання Президента валити сформовані підвалини пояснив необхідністю маневрувати в політичних умовності. Коренем зла Саакашвілі вважає тісно переплетених зв'язками з владою олігархів, які контролюють цілі галузі економіки і вимивають гроші платників податків з держпідприємств. До цього можна лише додати: контролюють ті, хто виконує певні правила взаємодії з новою владою.

Яскравий приклад різного ставлення до олігархів з боку Нацбанку незалежно від їх "ваговій категорії" — це політика подвійних стандартів під час виведення банків-зомбі з ринку і введення туди тимчасових адміністрацій Фонду гарантування вкладів фізосіб, а також прийняття рішення про ліквідацію. Наприклад, ці смисли можна прочитати між рядків інтерв'ю глави НБУ Валерія Гонтарєва "Інтерфаксу" про незавидну долю банку "Фінанси та кредит" та її акціонера Костянтина Жеваго.

Один з ключових посилів цього інтерв'ю — акціонер боровся, у нього не вийшло, але він дав особисту гарантію (під рефінансування) і тепер повинен відповідати за законом. Після набуття чинності відповідних змін до законодавства, всі власники визнаних неплатоспроможними банків повинні нести за це відповідальність своїм майном, а також — нарівні з ключовими менеджерами — не мають права володіти / управляти банківським бізнесом протягом певного проміжку часу. Тому "боротьба" і "відповідальність" Жеваго за завалений банк — речі не надто сенсаційні. Хоча подивитися на те, як один з найбільших олігархів розпродає свої активи заради розрахунків із НБУ, було б цікаво.

На набагато глибші роздуми наштовхує те, про що не сказала в цьому інтерв'ю Валерія Гонтарєва. В одному з відповідей вона перерахувала власників банків, які — так само, як і Жеваго — давали особисті гарантії під рефінансування. Серед них — Ігор Коломойський (за "Приват"), Григорій Гуртовий (за "Платинум"), Леонід Клімов (за "Імексбанк"). В інформаційному просторі також була інформація про те, що раніше рефінансу під особисті гарантії отримував також Дмитро Фірташ (за "Надра"), ймовірно не обійшлося без цієї форми взаємодії з НБУ і у Вадима Новинського ("Форум").

Зануреному в тему читачеві відразу кинеться в очі відсутність в цьому переліку Миколи Лагуна. А адже похоронні бригади Фонду гарантування прийшли відразу в три його банку — "Дельту", "Омегу" і "Кредитпромбанк", там було набагато більше рефінансування, ніж у більшості інших банків. І проблеми з ліквідністю були не менш суттєвими. Яким чином Микола Лагун зумів вийти сухим з ​​води, будучи, крім іншого, замішаним у численних оборудках з ОВДП за минулої злочинної влади? На ідеї з цього приводу може наштовхнути ще один цікавий факт біографії банкіра: тимчасова адміністрація в його банки була введена акурат до того моменту, коли Верховна Рада прийняла поправки про особисту відповідальність власника за неплатоспроможність фінустанови. Збіг? Сумнівно.

Важливий момент: як і багатьом іншим банкам, Національний банк допомагав "Дельті" грошима на виплати вкладникам. Але, на відміну від багатьох інших (за винятком, хіба що "Форуму"), дітище Миколи Лагуна стало чи не офіційним претендентом на націоналізацію — вперше з часів афери з вливанням в "Родовід", "Укргазбанк" і банк "Київ" мільярдних ресурсів держбюджету. Причому спроби перекласти накопичені Лагуном борги, дисбаланси і просто халатність і безхозяйственность на плечі держави здійснювалися неодноразово. Спершу відповідний проект ледь не був пролобійований в Мінфіні. Другий невдалою спробою стала пропозиція Державної іпотечної установи стати інвестором "Дельти" (у ДІУ там "зависло" понад 3 млрд грн., Так що інтерес зрозумілий). Для цього знадобилося б докапіталізувати банк за рахунок допемісії ОВДП для ДІУ, а Кабмін, схоже, не збирався цього робити.

Третя спроба уникнути ліквідації — це петиція Президенту Порошенко із закликом втрутитися і "врятувати" системний банк, яка вже набрала більше 25 тис. Голосів, а значить — повинна бути розглянута главою держави. Процедуру націоналізації напевно інспірують найбільші вкладники банку (депозити яких істотно перевищують 200 тис. Грн.), А також ряд юридичних осіб, які не встигли вивести з банку свої ресурси перед введенням ВА. Всі вони хочуть вирішити свої проблеми за рахунок платників податків.

Стрясаючи повітря

На сьогоднішній день, за словами Гонтаревої, вже є остаточне розуміння того, що "Дельту" відправлять на ліквідацію. Однак це може бути лише фасадне заяву. У випадку, якщо Президент доручить розглянути питання націоналізації, є велика ймовірність позитивного рішення або як мінімум продовження роботи ВА, термін якої закінчується 2 жовтня. Якщо ситуація з "Дельтою" підвисне, це дасть сигнал іншим банкірам, сумнівний для платників податків, які нібито найняли на роботу і Президента, і главу Нацбанку: "можна красти і домовлятися".

Взагалі, без ліквідації "Дельти" та залучення до реальної, а не віртуальної відповідальності Миколу Лагуна — всі розмови Валерії Гонтарєвої про "кінець ери олігархічного бенкінг" — не більше, ніж слова. Тим більше чи не смішно звучать заклики до середнім і дрібним банкам укрупнюватися або самоліквідуватися. З якого дива затівати ці процеси, якщо навіть у разі провалу всіх конвертаційних схем і відправки банку на ліквідацію можна тихо на час виїхати з країни, а потім спокійно повернутися і не понести ніякої відповідальності.

З іншого боку, безглуздо виглядають і інші заяви керівника Нацбанку — про необхідність акціонерам фінустанов продавати інші активи, закривати інсайдерські кредити. Відразу виникає питання про те, а чи є взагалі в цій країні банківський нагляд і де знаходиться легендарна кімната, з якої НБУ нібито бачить в онлайн режимі всі (у тому числі і незаконні) операції своїх підопічних? Чому ж ці інсайди були допущені? Не через корупції чи в самому регуляторі?

Чому за десятки виведених з ринку банків за грати потрапив тільки зампред Борис Приходько, та й то, по "показовому" справі про "Брокбізнесбанку", Аграрному фонді і Сергії Курченко. Цей випадок — виняток, який підтверджує правило. Перш ніж починати масштабну чистку на ринку, Нацбанку варто було б покопатися серед своїх кадрів. І знайти там тих, хто навмисне закривав очі на реальний стан справ на ринку, на метод "пилососа", яким за фактом вже напівмертві фінустанови збирали гроші з населення, грали з державними цінними паперами, вимиваючи прибутковість з держбюджету на офшорні рахунки. Те ж саме стосується і аудиторських компаній, які сьогодні вибірково потрапляють під перевірки, але повинні бути тотально проконтрольовані і покарані за обман акціонерів і клієнтів банків про їх справжнє фінансовому стані.

Без такої ревізії неможливо говорити про подальший розвиток не тільки банківської системи, а й усієї економіки країни. Кроки НБУ щодо зниження облікової ставки і створенню умов для більш доступного кредитування можуть так і залишитися недооціненими: не тільки не буде кому давати подешевшали позики, але й не буде кому реально проконтролювати, що з їх допомогою не будується чергова фінансова піраміда за типом "Дельта банку ".

Олексій Сіренко

Дата публикации: 03.10.15