Надія на державу: що зміниться в системі гарантування вкладів

Ухвалення документа традиційно супроводжувалося численними суперечками і дискусіями, що часом виливалося в злісні звинуваченнями в «Зрада» з одного боку і радісні повідомленнями про «Перемога» з іншого, тому розібратися в значенні нового закону для українського ринку не так вже й просто.

Правда, сам закон буде впроваджуватися в практику поступово — в цілому на адаптацію нових законодавчих правил до українських реалій відведено півтора року. Перший з трьох етапів впровадження закону передбачає суттєве розширення повноважень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Тепер Фонд, зокрема, зможе перевіряти банки на предмет фінансової спроможності при перших же ознаках їх неплатоспроможності, що, на думку законодетелей, сприятиме запобіганню багатьох масштабних банкрутств.

Далі, з 1 січня 2016 року (на цей день заплановано початок другого етапу), з трьох місяців до одного скорочується термін тимчасової адміністрації в банках. Це означає, що процес визнання банку неплатжеспособним і виведення його з ринку з наступного року сильно прискориться.

Третій і заключний етап «удосконалення системи гарантування вкладів», який стартує 1 липня 2016, обіцяє скорочення термінів виплат компенсацій для вкладників банків-банкрутів. З цього моменту, згідно закону, Фонд повинен буде розрахуватися з усіма вкладниками банку протягом 20 днів з дня початку його ліквідації.

Але чи справді влада ухвалила закон, який поліпшить захист вкладів не тільки в теорії але і на практиці? І чи стане звичайний громадянин, який вирішив довірити свої гроші українській банківській системі, більш захищеним у фінансовому плані? Як тепер зміниться система гарантування вкладів в Україні і хто обійме головну вершину в трикутнику «Вкладник — Банк — Держава»?

Відповісти на всі ці питання «Мінфін» попросив розібралися в темі юристів. Їхні думки співпали в одному: документом, який дійсно захищає права вкладників, новий закон назвати не можна.

Інна Рудник
Коментує Інна Рудник, юрист юридичної фірми «Лавринович і партнери»:

Безумовно, цей закон в першу чергу зміцнює позиції Фонду та неплатоспроможного банку в процесі виведення його з ринку.

Є деякі положення, які можуть бути схвально прийняті кредиторами ліквідовується банку. Наприклад, законом передбачена заборона на забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та кошти неплатоспроможного банку або Фонду. Таким чином, кредитори не будуть змушені чекати закінчення судового розгляду для реалізації майна банку та задоволення їх вимог. З іншого боку особа, чиї майнові права були порушені банком не зможе забезпечити свій позов до винесення рішення по суті. В результаті, до дати прийняття рішення у банку може не залишитися майна, за рахунок якого його відновлені вимоги зможуть бути задоволені.

Закон суперечливий і деякі його положення слід було б доопрацювати або зовсім виключити, але загальна його мета зрозуміла — посилити відповідальність службових осіб банку та розширити повноваження Фонду щодо неплатоспроможних банків.

Кардинальних змін вкладникам після вступу в силу закону чекати не варто, є лише окремі норми, які можуть відобразитися на їх права. Наприклад, фізичні особи-підприємці нарешті отримають ті ж права вкладників, що і звичайні фізособи, у тому числі і щодо гарантування вкладу в розмірі до 200 000 грн. Законом також розширено перелік вкладів, що не гарантованих Фондом. До них додалися вклади пов'язаних з банком осіб, оцінювачів та аудиторів банку, що надають послуги протягом останнього року, кошти розміщені на рахунках у результаті шахрайських або інших протизаконних дій, що є предметом кримінального провадження, а також кошти, що знаходяться під арештом.

Крім цього, законом посилено відповідальність керівників та службових осіб банку щодо заповнення фінансової та бухгалтерської документації, а також баз даних про вкладників. Внесення завідомо неправдивої інформації в такі документи та бази стане кримінальним злочином. Розширено перелік підстав для віднесення банку до категорії неплатоспроможних, наприклад, такою підставою може бути систематичне порушення банком вимог НБУ про усунення порушень банківського законодавства.

Ростислав Кравець
Коментує Ростислав Кравець, адвокат, старший партнер адвокатської компанії «Кравець та Партнери»:

Я вважаю, що зміни до цього закону про гарантування вкладів фактично роблять громадян України беззахисними перед непрофесіоналізмом і беззаконням з боку посадових осіб Фонду гарантування вкладів фізосіб.

З моменту вступу документа в силу, на мій погляд, будь-яка сума вкладу в Україні не гарантується. В її виплаті людині може бути відмовлено з будь суб'єктивної причини, яку у Фонді вважатимуть обгрунтованою.

Чиновникам ФГВФО зараз надані занадто великі повноваження, зокрема, це стосується визнання банківських договорів нікчемними, завдяки чому у Фонду фактично з'являється право не повертати громадянам їх вклади.

Я дуже сподіваюся, що Фонд не буде застосовувати цей закон стосовно до старих договорів. Тобто нові правила будуть стосуватися виключно нових договорів, укладених після набуття законом чинності.

Не знаю, хто може оцінити всі ці зміни позитивно. Хіба що Національний банк, який отримав необмежений інструментарій за визнанням будь-якого українського банку, в будь-який момент, коли йому заманеться, неплатоспроможним.

Крім того, НБУ тепер має теоретичну можливість залякувати кримінальною відповідальністю не тільки топ-менеджерів банків, але і їх рядових співробітників, які мають справу з підписанням депозитних договорів.

У такій ситуації звичайним українським вкладникам можна порадити тільки одне: забрати всі свої кошти з банків, тому що жодна копійка з цих грошей не є гарантованою державою.

Весь механізм захисту грошей громадян нашої країни тепер вибитий за правове поле — підозрюю, що зловживання з боку співробітників Фонду будуть масовими.

Дмитро Овсій
Коментує Дмитро Овсій, юрист, партнер Адвокатської фірми GORO legal.

Система гарантування вкладів дійсно потребувала змін і удосконалень. Тому закон дуже своєчасний. Чи вдалося законопроектом істотно радикально поліпшити ситуацію? Навряд чи. Але, певні зміни на краще є.

З позитивного можна відзначити наступні зміни:

Введено кримінальну відповідальність уповноважених осіб Фонду. Враховуючи, що фонд має особливий статус (не державний орган), відповідальність уповноважених осіб Фонду прирівняна до відповідальності осіб, які надають публічні послуги.

Заборонено будь залік зустрічних вимог за зобов'язаннями, в яких стороною є неплатоспроможний банк.

Інформація про всіх власників банку підлягає публікації на сайті НБУ. Раніше підлягали публікації лише дані про власників істотної частки.

Проблемним банкам заборонено використовувати кореспондентські рахунки, крім рахунків в НБУ, що безумовно є позитивним моментом.

У процесі виведення банків допущені об'єднання інвесторів, що дозволить середнім і малим інвесторам конкурувати з великими.

На жаль, не обійшлося без змін, до яких можна ставитися, як мінімум, неоднозначно:

Відмова від відповідальності менеджменту банку, яка була раніше передбачена статтею 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» в розмірі до 5 000 неоподатковуваних мінімумів.

Доповнено перелік випадків, у яких фонд не проводить компенсацію. В цілому конкретизація випадків, з урахуванням практики зловживання, це не так вже й погано. Однак явно неоднозначним можна назвати пункт, згідно з яким не підлягають компенсації кошти, розміщені в проблемному банку шляхом переоформлення договорів. На практиці банки, не маючи можливості повернути вкладнику кошти, часто пропонували клієнтам пролонгацію вкладу, в тому числі зі збільшенням відсотків. Тепер же у Фонду є можливість відмовити таким вкладникам у відшкодуванні коштів.

Було скасовано термін проведення інвентаризації активів і зобов'язань банку. Раніше такий термін становив 30 днів з моменту введення тимчасової адміністрації.

Розширення повноважень НБУ, в силу попереднього досвіду роботи регулятора, який продемонстрував непередбачуваність і непослідовність у своїх діях. Ручне управління головою НБУ з Банкової, по суті, слід віднести до негативних змін, так як це загрожує справжньою узурпацією повноважень.

Новий закон так і не врегулював проблемні моменти, на яких раніше в особливій мірі акцентували увагу багато фахівців. Зокрема йдеться про відсутність ефективного контролю за кураторами з НБУ в проблемних банках.

Досить згадати кілька випадків, коли кошти банку виводилися його менеджментом за кордон, причому стосувалося це і коштів рефінансування. Все це відбувалося на очах куратора з Нацбанку. При цьому і кураторів і власників банку досить важко залучити до реальної відповідальності — таких механізмів не було раніше, відсутні вони і зараз.

Сергій Шевчук, Мінфін

Дата публикации: 16.08.15