Роман Калиниченко: Податкові нововведення — чи виправдалися очікування законодавця?

Ситуація з податковим компромісом яскраво підтвердила справедливість прислів'я щодо кінцевого пункту призначення дороги, вимощеній благими намірами. Характерна поспішність останніх податкових змін призводить до того, що позитивні очікування законодавця, повністю нівелюються практичними проблемами в правозастосуванні. В результаті платники податків, як звичайні споживачі таких законів, не отримують того позитивного ефекту від нововведень, обіцяли йому законодавці.

Згідно з даними, оприлюдненими Державною фіскальною службою України, станом на 03.03.2015 скористатися процедурою податкового компромісу висловили бажання лише 1067 платників податків, що свідчить про досить обережне ставлення платників податків до можливості застування цієї процедури. Зазначена проблема пов'язана не тільки з певною НЕ досконалістю самого закону, а й з традиційними спробами податкових органів по «творчого» тлумачення норм підрозділи 92 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Серед основних побоювань платників податків, зупиняло їх від застосування податкового компромісу, було потенційна можливість порушення кримінальних справ за статтями 191, 364-1 та 367 Кримінального кодексу України і можливості збільшення податковими органами суми зобов'язання за операціями, що не були заявлені в компроміс, проте в базах податкової по будь-яких причин вважаються як «ризикові».

Не додало прозорості і зрозумілості процедурі досягнення податкового компромісу та затвердження ДФС України Методичні рекомендації щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу від 17.01.2015 №13, положення яких в порівнянні з законом вже традиційно звужували права платників і податків і розширювали повноваження податкових органів.

Зараз більшість спірних питань спробував роз'яснити Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політки у своєму листі від 10.03.2015 №04-27 / 10-598, позиція якого не тільки досить лояльна до платників податків, а й максимально відповідає положенням Податкового кодексу України.

Приклад з практики

Платники податків стикалися зі спробами відмови їм у податковий компроміс за мотивами формальної невідповідності заяви про досягнення податкового компромісу зазначеним Методичних рекомендацій. Поширеною практикою для податкових органів було також спроби розширити підстави та предмет перевірки за межі господарських операцій та контрагентів, за якими подано уточнюючий розрахунок. Зокрема ігнорувалися вимоги Податкового кодексу України про єдину підставу для проведення перевірки платника податків при подачі ним уточнюючого розрахунку у вигляді факту непроведення документальної перевірки за періоди, за які платником подано уточнюючі розрахунки, а також, що предметом такої перевірки є виключно питання про витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, та / або суми завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, в рамках процедури досягнення податкового компромісу.

За нової податкової реформи — досконалість, доцільність, ефективність. На мою думку, проведення нової податкової реформи поза контекстом реформування фінансової системи України просто не доречно. Зараз наша фінансова система вимушено переживає трансформацію своєї ідеології дивного гібрида «держави загального добробуту», яка при середньому навантаженні на доходи фізичних осіб передбачала досить широке фінансування соціальних потреб. Відмова від формату «welfare state» — це по суті загальна тенденція фінансової політики США і країн Євросоюзу, за останнє п'ятиріччя істотно підкорити свої витрати на утримання соціальних програм і утримання державних структур.
У той же час, не основна проблема нашої податкової системи — це не тільки розмір ставок податків, але і заплутаність і складність адміністрування податків. Фактично подальше реформування податкового законодавства має відбуватися за трьома напрямками: у сфері корпоративних податків у вигляді розвитку вже введеного трансфертного ціноутворення, відмови податкових органів від загального контролю за всіма платниками податків на користь контролю за чітко визначеними критеріями ризику, і максимальне скорочення неефективних податкових пільг, у сфері оподаткування доходів осіб — введення загального декларування доходів фізичних осіб, з одночасним введенням можливості подання декларацій онлайн і введення електронного сервісу «pre-populated tax returns», що передбачає передачу податковим органом фізичним особам проектів декларацій, складених на основі даних третіх осіб (банків, фінансових компаній і т.д.), які платники податків можуть узгодити, відмовитися від такої декларації або внести певні зміни. Третім напрямком має стати реформування процедури адміністративного оскарження рішень податкових органів, інквізиційний механіка побудови якої показала свою повну неефективність для платників податків, шляхом передачі права на розгляд скарг платників податків від податкових органів вищого рівня в інших незалежних державних органів; та впровадження механізму фінансової відповідальності податкових органів перед платниками податків за не правомірні рішення.

Дата публикации: 18.04.15