Роман Калиниченко: Виконання невиконаних дій державним органом

У разі порушення законних прав будь-яка особа або суб'єкт господарювання бажає відновити порушені права. Якщо порушення прав пов'язане з володінням майна, то необхідні дії щодо відновлення порушених прав зрозумілі. Однак, коли ми маеіо справу з невиконанням певних дій з боку державних органів, розуміємо, що відновити порушені права буде непросто.

Законність вимог здійснення державним органом певних дій може бути підтверджена рішенням суду, що набрало законної сили. Однак, це ще не свідчить про можливість виконання цього рішення державним органом. Тому після закінчення судового провадження виникає питання подальших дій для забезпечення виконання судового рішення державним органом в межах виконавчого провадження.

Перш за все необхідно зазначити, що порядок відкриття виконавчого провадження про вчинення певних дій або утримання від вчинення дій державним органом в цілому не відрізняється від загального порядку відкриття виконавчого провадження. Для відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом стягувачу необхідно лише подати заяву відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Однак, за виконавчими листами, де боржником є ​​державний орган, є певні особливості. Зокрема, це підвідомчість виконавчого провадження відділам примусового виконання рішень відповідно до ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження».

Слід врахувати, що на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі або центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та інші органи державної влади та їх посадові особи.

Якщо боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи, то виконання рішення покладається на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції області, міста Києва.

Державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження протягом трьох днів з дня надходження виконавчого документа, якщо:

  • не минув строк пред'явлення такого документа до виконання;
  • документ відповідає вимогам, передбаченим законом;
  • пред'явлений для виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

У відповідності зі ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» в постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови.

Подальший порядок і терміни виконання судового рішення по виконанню державним органом певних дій після відкриття виконавчого провадження встановлений ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження». Проте зазначений порядок виконання рішення недостатньо ефективним і не завжди забезпечує повне виконання судових рішень з урахуванням наступного:

Недотримання встановлених термінів для здійснення виконавчих дій

Стаття 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює порядок виконання судових рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, з переліком відповідних виконавчих дій та термінів їх виконання. Однак не варто покладатися на встановлені законом терміни для виконавчих дій під час виконавчого провадження, враховуючи наступне.

У відповідності зі ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», після відкриття виконавчого провадження і закінчення семиденного терміну на добровільне виконання рішення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше, ніж на наступний день після закінчення строку на добровільне виконання рішення. А якщо рішення підлягає негайному виконанню, перевірка здійснюється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Однак під час виконання судових рішень ця норма про терміни часто не працює. Перевірка виконання рішення здійснюється в кращому разі через кілька днів після закінчення строку на добровільне виконання. Основні причини затримок перевірки виконання — це:

Очікування відповіді від боржника з урахуванням можливих затримок з доставкою поштової кореспонденції.
Значне навантаження державних виконавців по інших справах.

На строки перевірки виконання рішення можуть впливати також:

Заяви боржника за відкладення проведення виконавчих дій на підставі ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із затримкою в отриманні постанови про відкриття виконавчого провадження.
Звернення боржника до державного виконавця по фактичної неможливості виконання рішення з певних причин.

Для того, щоб вказані звернення боржника не затримували виконання рішення в межах виконавчого провадження стягувачу необхідно регулярно знайомитися з матеріалами виконавчого провадження та в разі необхідності надавати письмові пояснення, клопотання про провадження певних виконавчих дій. Крім того, згідно ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» оскарження бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби.

На підставі ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення немайнового характеру в двомісячний термін. Проте всі виконавчі дії, передбачені ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», на практиці не виконуються у двомісячний строк та фактичний термін проведення всіх виконавчих дій може становити до трьох місяців.

Отже, встановлені законом терміни для певних виконавчих дій фактично не завжди дотримуються під час виконавчого провадження у зв'язку з виникненням різних обставин, що затримують здійснення виконавчих дій.

Відсутність реальних механізмів, які б спонукали державні органи до виконання судових рішень

Порядок виконання судового рішення про вчинення певних дій державним органом, встановлений у ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає тільки напрямок державним виконавцем вимог боржникові по виконанню судового рішення і накладення штрафів.

Так, якщо після направлення державним виконавцем постанови з вимогою виконати рішення, боржник не підтверджує виконання рішення без поважних причин, державний виконавець накладає штраф відповідно до ст. 89 Закону «Про виконавче провадження»:

  • на посадових осіб — від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 340 грн до 680 грн);
  • на боржника — юридичну особу — від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 680 грн до 1020 грн) і встановлює новий строк виконання.

Згідно ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», не пізніше п'яти робочих днів з дня накладення штрафу державний виконавець повторно перевіряє стан виконання рішення і у разі невиконання на боржника повторно накладається штраф у подвійному розмірі.

Якщо за виконавчим листом зобов'язання вчинити певні дії покладена на державний орган, державний виконавець накладає штраф за невиконання рішення на цей державний орган. Однак зрозуміло, що виконання певних дій державним органом залежить від виконання посадовими особами цього державного органу своїх обов'язків. Тому накладення штрафу на старий орган менше спонукає посадових осіб державних органів до виконання судового рішення.

До того ж, якщо при виконанні рішення майнового характеру у державного виконавця реальні механізми виконання рішення, такі, як накладення арешту і вилучення майна, то при виконанні рішень щодо виконання певних дій державним органом у державного виконавця немає дієвих механізмів виконання рішення та виконавче провадження по таким справах складається тільки в напрямку вимог та накладення штрафів. Однак вимогами і штрафами неможливо забезпечити виконання рішень.

Отже, враховуючи те, що ані вимоги державного виконавця, ні штрафи не спонукають державні органи до виконання судового рішення, це підтверджує відсутність у законодавстві реального механізму для виконання судових рішень державними органами.

Не встановлено порядку виконання судових рішень колегіальними державними органами

У відповідності зі ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом.

Однак, якщо виконання рішення покладено на державний колегіальний орган, зазначений механізм виконання судових рішень державним виконавцем неможливо реалізувати. Встановлено порядок виконання рішень про вчинення певних дій державним органом не передбачає спеціальних процедур для виконання судових рішень державними колегіальними органами.

Тому під час виконавчого провадження державні колегіальні органи намагаються привернути увагу державних виконавців про неможливість виконання судових рішень з огляду на те, що певні дії повинні виконуватися колегіальним органом і залежать від результатів голосування цього органу.

Отже, відсутність встановленого механізму виконання судових рішень державними колегіальними органами не дозволяє в межах виконавчого провадження забезпечити ефективне виконання судового рішення.

Взагалі головні висновки, які можна зробити під час виконавчого провадження про вчинення певних дій державними органами полягають у невідповідності встановлених у законі строків проведення виконавчих дій фактичними термінами виконання цих дій. Однак значним недоліком у законодавстві залишається саме відсутність реальних механізмів для виконання державним виконавцем судових рішень по здійсненню певних дій державним органом.

Дата публикации: 05.09.15