Сергій Холодов: До питань захисту прав міноритарних акціонерів

У контексті запропонованих до розгляду питань, відразу хочеться сказати про непрофесійні (обивательських) претензій до вітчизняного законодавства про захист прав акціонерів. Вони такі:

  1. Захищати права складно, довго, дорого. Так от, в жодній країні світу корпоративні суперечки не бувають дешевими, швидкими і простими;
  2. Немає спеціальних законів. Звичайно, законодавство далеке від досконалості, потрібно його покращувати. Але я завжди наводжу приклад — ось у нас закони про молоко і про вино. І що? Як вам українському натуральне молоко? А українське вино, багато його в GoodWine? Тому проблема не у відсутності якихось законів. Проблема в неготовності і невмінні застосовувати ті, що є. Ситуація «у кого печатка та оригінал статуту, то і власник» — типовий кримінал. Статті Кримінального кодексу про незаконне заволодіння майна, підробці документів ніхто не відміняв. Інша справа, що правоохоронні органи не завжди готові досконало розбиратися в хитросплетіннях корпоративних відносин.

Захищаючи міноритарія, ми не повинні ставити саме АТ і мажоритаріїв в положення жертви. Ось як зараз, в нинішній ситуації, викупити у всіх бажаючих міноритаріїв акції у випадках, передбачених законом? Звідки гроші? Тому потрібно гармонізувати права і обов'язки всіх акціонерів — як дрібних, так і великих.

Із зарубіжної практики, то одним із прийомів рейдерів є численні судові позови, паралізують роботу компанії. Так от, якби імплементувати норми про те, що ініціатори «безглуздих» і програних позовів не тільки відшкодовували реальний збиток компанії (іноді складно порахувати), але й платили реально великі штрафи, кількість рейдерських атак значно б зменшилася. А ведення в наглядові ради «незалежного директора» в умовах, коли членом наглядової ради може бути юридична особа, досить екзотичним.

Дата публикации: 11.04.15