Верховний суд і Великий тлумачний словник

Після прийняття за півтора року вже третього закону про справедливий суд і «спрощення» доступу до правосуддя, а також різким збільшенням ставок судового збору, перед громадянами України все більш актуально постає питання про існування судової системи України саме в такому стані.

В даному випадку, питання зовсім не в суддях першої та апеляційної інстанції, яких чинна влада наполегливо намагається зробити винними у всьому, що відбувається в країні з одного боку, а з іншого — під виглядом вибіркової і підконтрольною люстрації зробити їх ручними.

Як відомо, народна мудрість говорить — риба гниє з голови. Так і в даному випадку це явно простежується з останніми постановами Верховного суду України.

Чи то відсутність грамотних помічників і консультантів, які писали рішення до останнього часу, чи то корупція і вказівки від влади які саме рішення потрібно приймати впливають на якість і обгрунтованість рішень. Але якість цих рішень вже не піддається ніякої критики.

Всі вже звикли до збільшення кількості прямо протилежних правових позицій і фактично знищення єдиної судової практики. Однак обгрунтування рішень Верховного суду дає вкрай негативний сигнал для всіх судів і практикуючих юристів.

Так, Верховний суд України в останніх своїх постановах обгрунтовуючи те чи інше рішення замість посилань на Закони України посилається на лексичне (етимологічне) значення слів, викладених у тлумачних словниках сучасної української мови.

Подібні обгрунтування були використані в постанові від 27.05.2015 р по справі №6-57цс15, де Верховний суд пославшись на трактування слова «мораторій» прийшов до висновку, що це тимчасове явище і рішення про стягнення потрібно задовольняти, однак його виконання відкладати.

В даному випадку Верховний суд використав тлумачний словник української мови. Тоді, якщо слідувати логіці Верховного суду, мораторій на продаж сільгоспземель або звернення стягнення на державне майно також тимчасовий і хто-небудь вже сьогодні може отримати рішення про визнання права власності з відкладальною умовою.

Аналогічний прийом судді використовували при прийнятті постанови від 16.09.2015 р по справі №6-43цс15 обгрунтовуючи неможливість припинення зобов'язань шляхом об'єднання боржника і кредитора в одній особі в банку знаходяться в процедурі ліквідації. Тут Верховний суд України пішов далі і використовував для обгрунтування вже Великий тлумачний словник сучасної української мови.

Таким чином, Верховний суд практично ставить хрест на правосудді в Україні і реальному застосуванні норм права підміняючи їх тлумаченнями на свій манер в залежності від ситуації.

Якщо в цілому подивитися на роботу Верховного суду, то вона також останнім часом бажає кращого. У більшості випадків судді Верховного суду навіть не истребуют матеріали справ і приймають рішення про відмову в допуску виносячи завідомо неправосудні рішення. При цьому посилаючись на неіснуючі факти. Таким чином, нещодавно було відмовлено у перегляді рішення про відмову у стягненні по розписці з посиланням на ту обставину, що розписка не надавалася суду. У той же час, в журналі судового засідання відображений факт надання оригіналу розписки та огляду її судом. Але у зв'язку з тим, що судді не потрудилися витребувати справу вони сфальсифікували факти і порушили законодавство.

Варто відзначити, що саме останній Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд», що вніс зміни до процесуальних кодексів і дозволяє не дотримуватися позиції викладеної в рішеннях Верховного суду України, дає маленьку надію, що якраз суди нижчих інстанцій у своїй практиці не будуть застосовувати великі, ручні, кишенькові та інші словники, а будуть використовувати виключно Конституцію і Закони України.

Дата публикации: 03.10.15