Віктор Галасюк: «Безконтрольний вивезення металобрухту може залишити українських металургів без необхідних обсягів сировини для виплавки сталі»

До парламенту подано законопроект, покликаний вивести з тіні вітчизняний ринок металобрухту

В Україні існують кілька галузей промисловості, податкові надходження від яких дозволяють наповнювати державний бюджет, виплачувати зарплати бюджетникам, пенсії та надавати допомогу малозабезпеченим людям. Одна з головних таких галузей — металургія. Але, на жаль, багато років підприємства галузі залишалися заручниками непрозорою, а часом корупційної політики державних чиновників. Зокрема, це стосувалося забезпечення металургійних підприємств вітчизняним металобрухтом, життєво необхідним для стабільної роботи заводів. При прямій підтримці чиновників з попередніх урядів була створена і чітко працювала схема напівлегального, а то й зовсім нелегального збору та вивезення з країни металобрухту — організована «брухтовий мафія».

Ця діяльність досі перебуває в тіні, а держава втрачає мільярди гривень, так необхідні для виплат пенсій і зарплат. Зараз з'явився шанс виправити ситуацію і не тільки дати можливість нормально працювати металургійним підприємствам, але й істотно збільшити надходження до держбюджету за рахунок знищення кримінальних схем на ринку металобрухту.

До парламенту подано законопроект, що пропонує ввести прозорий механізм розподілу квот на експорт металобрухту. Детальніше про цей документ «ФАКТИ» попросили розповісти одного з його авторів, заступника лідера Радикальної партії з економічної політики, голови Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики та підприємництва кандидата економічних наук Віктора Галасюка.

- З чим пов'язана необхідність зміни правил гри на ринку металобрухту?

— Наша країна, на жаль, рік за роком втрачаючи власну промисловість, поступово звикла до ролі сировинної колонії. Звикла до бідності і безправ'я громадян. Частка переробної промисловості за останні 24 роки скоротилася з 43 до 13 відсотків. У Польщі цей показник сьогодні — 19 відсотків, у Чехіі- 25 відсотків, в Китаї — 32 відсотки, навіть в Білорусії — 27 відсотків. А сировинна економіка без сильного національного виробництва — гарантія бідності. Це відомо зі світового досвіду. Саме тому рівень добробуту на душу населення в Україні в три рази нижче, ніж у Польщі, Чехії, Малайзії, і вдвічі менше, ніж у Туреччині та Білорусії! Хоча ще в 1990 році наша країна їх випереджала. І якщо ми не можемо виправити становище одним махом, то будемо робити це крок за кроком, перетворюючи застарілу сировинну і монополізованою економікою в економіку готового продукту, інновацій та підприємницької ініціативи.

Підтримка вітчизняного виробника, створення нових робочих місць, стимулювання експорту готової продукції, а не сировини, інновації, будь то в сфері деревообробки, металургії, машинобудування або харчової промисловості, — це суть економічної політики Радикальної партії, яку я і мої колеги послідовно втілюємо в життя своєю роботою в парламенті.

Тому законопроект про підтримку металургійної галузі № 2031а — не випадковість. Металургія — одна з головних галузей української економіки, що забезпечує близько 10 відсотків ВВП, 250 тисяч робочих місць і 27 відсотків експорту. І питання стабільного, прогнозованого та прозорого забезпечення галузі сировиною, яким у тому числі є металобрухт, один з ключових. Законопроект № 2031а якраз на це і спрямований.

Необхідно перейти від ручного управління розміром квот на рівні міністерства і від непрозорого та корупційного розподілу квот до справедливого, захищеного і стабільному ринковому механізму.

Сьогодні експорт металобрухту регулюється Міністерством економічного розвитку і торгівлі. Саме воно практично в «ручному режимі» стверджує розрахунковий баланс металобрухту, який підлягає експорту, і розподіляє так звані квоти між підприємствами.

При Мінекономрозвитку діє Комісія з питань розгляду заявок на видачу ліцензій на експорт товарів та розподілу квот. І хоча рішення комісії носять консультативний характер, як показує практика, виключно на них базуються подальші рішення міністерства. При цьому, на законодавчому рівні не відрегульовані ні принципи діяльності комісії, ні механізми прийняття рішень.

Існуючий порядок державного регулювання вже неодноразово доводив свою недосконалість. Приміром, незважаючи на затверджені в травні 2012 року експортні квоти в розмірі 900 тисяч тонн, протягом 2012-го та початку 2013 року відповідні дозволи експортерам не видавались, що призвело до відсутності експортних поставок в період з жовтня 2012-го по червень 2013 .

Оскільки процедура розподілу квот непрозора, є джерелом корупції і багаторазово ускладнює ведення господарської діяльності в цій сфері, виникає крайня необхідність її перегляду та врегулювання на законодавчому рівні.

Саме тому Олегом Ляшко, мною та колегами з інших фракцій парламентської коаліції був розроблений законопроект № 2031а про підтримку вітчизняної металургійної галузі, який базується на двох головних ідеях.

Це встановлення ліміту квот на експорт металобрухту на рівні 20 відсотків від розміру його внутрішніх продажів, що пов'язує «в одній упряжці» інтереси металургів і експортерів брухту. А також створення прозорого ринкового механізму розподілу експортних квот шляхом їх продажу на відкритих товарних біржах. Це створює прозору конкуренцію і ліквідує корупцію на корені.

- Розкажіть докладніше про механізм розподілу металобрухту між експортерами та металургами.

— Металобрухт є одним з основних ресурсів для екологічно чистої виплавки металу. Саме за лом активно ведуть боротьбу національні уряди, застосовуючи у своїй політиці нестандартні інструменти.

Наприклад, в Аргентині, Індонезії, Казахстані, Монголії, Саудівської Аравії, Ямайці та Уругваї існує заборона на експорт металобрухту. Такий інструмент свідомо використовується для забезпечення національного виробника дешевою сировиною.

У Верховній Раді дуже довго ведуть активну дискусію про те, якою має бути політика України в цьому питанні. Існують діаметрально протилежні точки зору-від повної заборони експорту до повної лібералізації ринку і зняття всіх обмежень на вивезення металобрухту з країни. На мій погляд, саме законопроект № 2031а, який реалізує найбільш зважений і обгрунтований підхід, здатний поставити крапку в цьому питанні.

Озвучу кілька цифр для розуміння сьогоднішніх реалій ринку. Протягом останніх десяти років обсяг експорту металобрухту коливався від приблизно 35 відсотків до 7 відсотків його внутрішнього споживання. Приміром, в 2004 році внутрішні поставки металобрухту склали близько 7 мільйонів тонн, експорт — 2 мільйони 500 тисяч тонн, а вже в 2013 році — 4 мільйони 500 тисяч тонн і 300 тисяч тонн відповідно.

Скорочення внутрішнього споживання брухту сталося і через зменшення обсягів випуску сталі. А ось що стосується експорту, то таке Зниження-результат непрозорого процесу розподілу квот.

У країні довгий час відсутній чіткий механізм планування і раціонального розподілу металобрухту між експортерами та металургами з урахуванням їх реальних потреб і, що важливо, економічних інтересів держави і суспільства.

У той же час не варто забувати про те, що за останні 15 років практично в 2,5 рази скоротився обсяг збору металобрухту: з 11100000 тонн у 2000 році до 4 мільйонів 400 тисяч тонн в 2014-му. До того ж обмежені інвестиції в оновлення основних фондів призводять до зменшення металлофонда країни і, відповідно, до зниження обсягу легкодоступного брухту.

Тому безконтрольне вивезення металобрухту може залишити українські компанії без необхідної сировини для виплавки сталі. Згодом заводи будуть змушені купувати дорогий імпортний брухт або ж скорочувати свої виробництва, звільняти співробітників.

Хочу зазначити, що механізм розподілу металобрухту, запропонований авторським колективом законопроекту № 2031а, враховує не тільки інтереси експортерів та металургів, але й перспективні обсяги збору брухту і виплавки сталі. Такий комплексний підхід дозволить не затоварити країну зайвим металобрухтом та забезпечити належним обсягом сировини вітчизняну металургію.

- Наскільки ефективніше замість експорту металобрухту використовувати його на вітчизняних металургійних підприємствах, а потім продавати за кордон готову продукцію?

— Методи виплавки сталі умовно можна розділити на два види — конверторний або мартенівський (основна сировина — чавун, допоміжне — металобрухт) і електродугової (основна сировина — металобрухт). Електродугової спосіб має цілий ряд переваг. Цей спосіб дозволяє одержувати сталь дуже високої якості і точно регулювати її хімічний склад. Крім того, це найбільш екологічно чиста і енергоефективна технологія виробництва в металургії.

За 2014 в Україні всього лише близько 6 відсотків від усієї сталі було виплавлено електродуговим способом. Такий низький показник значною мірою обумовлений тим, що інвестор не готовий переобладнати виробництво для випуску якісної сталі в умовах, коли відсутні гарантії забезпечення необхідним металобрухт всередині стани.

Серед найбільших споживачів брухту такі вітчизняні гіганти, як «Азовсталь», «ММК імені Ілліча», «АрселорМіттал Кривий Ріг», «Алчевський меткомбінат», «Запоріжсталь», «Інтерпайп Сталь», «Електросталь» та інші. В принципі, всі металургійні заводи є споживачами металобрухту як сировини для виплавки сталі. Більшість використовує лом як добавку, а кілька сучасних заводів — як основну сировину.

Що стосується експорту сталі, то Україна продає за кордон 80-85 відсотків виробленої металопродукції і входить в десятку найбільших нетто-експортерів у світі, разом з Китаєм та Японією. Основні ринки збуту — Близький Схід і Європа.

- Що дає більше надходжень до держбюджету — експорт брухту або виготовлення з нього продукції?

— Відповідь на це питання однозначна. Експорт готової продукції з металобрухту на порядок ефективніше для бюджету, ніж експорт брухту.

За підрахунками експертів, одна тонна експортованого металобрухту — це близько 250 гривень доходів в бюджет країни у вигляді вивізного мита. А одна тонна брухту, з якої в Україні виплавлено сталь, — це близько 2 тисяч гривень податкових надходжень. Я вже не кажу про інвестиції у виробництво, робочих місцях, «ефекті мультиплікатора» для інших галузей економіки.

Середня заробітна плата, згідно з даними Держстату, в металургійній промисловості одна з найбільших в країні — 5 тисяч 552 гривні на місяць. Це гарантовані податкові надходження до бюджету, Пенсійного фонду і так далі.

А що таке експорт металобрухту? На жаль, часто це напівлегальні пункти збору, зарплата в «конвертах», посередництво при перепродажі і корупційні платежі за квоти на вивіз брухту з країни.

Політика Радикальної партії та парламентського Комітету промислової політики і підприємництва абсолютно однозначна — держава повинна створити умови для нової індустріальної та інноваційної, а не сировинної економіки. Меблі й папір, а не ліс-кругляк. Сталь і заготівля, а не металобрухт. Машини та верстати, а не просто сталь. Продукти харчування, а не тільки зерно. Цей список можна продовжувати.

До речі, ми недавно прийняли пакет законів, спрямований на відродження деревообробної промисловості. На черзі металургійна галузь. А в найближчій перспективі — машинобудування, космос і авіація. Будемо по кожній галузі вирішувати найгостріші питання — ліквідувати бар'єри, створювати умови для розвитку, посилювати конкурентні переваги української промисловості. За нас це ніхто не зробить.

- Розкажіть докладніше про соціальні аспекти, на які може вплинути цей закон. Адже вітчизняна металургія та гірничо-металургійний комплекс в цілому дають роботу десяткам тисяч українців. Не кажучи вже про те, що від роботи меткомбінатів залежить життя великих міст і навіть цілих регіонів.

— Ви абсолютно праві. Відповідно до даних статистики, тільки в металургійному виробництві зайнято майже 250 тисяч працівників, а з урахуванням суміжних галузей — це близько 500 тисяч робочих місць. До того ж потрібно враховувати, що внутрішній ринок споживання сталі складає всього 10-15 відсотків і має колосальний потенціал зростання, а етоновие робочі місця у машинобудуванні, приладобудуванні, авіаційній і космічній промисловості.

Україна не повинна бути сировинною колонією, тому розвиток металургійної промисловості та пов'язаних з нею галузей — це реальний внесок у ВВП країни, зниження рівня безробіття, гідні заробітні плати для величезної кількості наших співгромадян і, врешті-решт, гідні соціальні стандарти і пенсії, які дозволять жити, а не виживати. Наступний хід — збільшення попиту на продукцію вітчизняних металургів для реалізації інфраструктурних проектів розвитку за моделлю державно-приватного партнерства, форсоване відродження і розвиток машинобудування та інших високотехнологічних галузей, де додана вартість, а значить, і вигоди для інвесторів, для країни, для працівників ще вище !

Дата публикации: 20.06.15