Жителі Донбасу згадували тих, хто постраждав за прапор України

У неділю в Слов'янську, першому з окупованих, а й першим звільненому місті на Донеччині, в День Державного прапора України, відбулася хода до будівлі міського управління СБУ, де 18 квітня минулого року був убитий депутат Горлівської міськради Володимир Рибак.


На фото хід до будівлі міського СБУ в Слов'янську. Фото Валентина Лещіменко

Нагадаємо, 17 квітня, на тоді вже черговому сепаратистському мітингу в Горлівці 42-річний Рибак зірвав піднятий на флагштоку біля міськради російський триколор і спробував відрізати на місце прапор України. Його тут же викрали, вивезли до Слов'янська, де катували в будівлі СБУ, яке поряд з іншими адміністративними будівлями захопленого міста стало в'язницею для заручників, і вбили. Посмертно Володимиру Рибаку було присвоєно звання Героя України, він зарахований до Небесної Сотні Майдану, а на будівлі СБУ Слов'янська в річницю його загибелі з ініціативи журналіста і депутата Слов'янської міськради Олега Зонтова, нині виконуючого обов'язки мера, була встановлена ​​пам'ятна дошка. Самому Зонтову, як і багатьом його колегам, в перші ж дні окупації довелося покинути місто через навислу над ними небезпеки і неможливості виконувати свої професійні обов'язки.

Згадували донеччани тих, хто загинув, постраждав, змушений був виїхати через любов до Батьківщини, через гордість за наш Прапор. Згадують і учасника проукраїнського мітингу Дмитра Чернявського, загиблих 13 березня минулого року на центральній площі в Донецьку від рук учасників проросійського мітингу (два мітинги тоді проходили одночасно). Мати героя Людмила Чернявська, тільки після загибелі свого єдиного сина дізналася, що напередодні фатального мітингу, який провокатори з сепаратистського перетворили на криваве побоїще, 22-річний Діма віддав наявний в нього бронежилет своєму побратимові. Ніж вбивці увійшов хлопцю прямо в серце.


Побоїще на центральній площі в Донецьку 13 березня 2014. Фото Любові Раковіца, учасниці подій

Постраждав за рідний прапор і горлівський міліціонер — тодішній начальник Горлівського міськуправління міліції Андрій Крищенко, який разом зі своїм першим заступником Германом Приступою і групою відданих людей 14 квітня минулого року до останнього захищали будівлю міського управління міліції в Горлівці, і не дали учаснику сепаратистського мітингу встановити на ньому російський триколор.


На фото Артем Крищенко повертає на будівлю управління міліції Горлівки Національний прапор. Фото gorlovka.ua

Змушена була виїхати і скромна мешканка окраїни Горлівки, яка 20-21 липня минулого року при визволенні військами Дзержинська врятувала близько тридцяти бійців Нацгвардії, які заблукали на околиці розташовувалася поруч Горлівки. Жінка вберегла бійців за допомогою українського прапора.

«Хтось з місцевих сепаратистів повідомив в" комендатуру ", і ворожий снайпер, який сидів на копрі найближчій шахти, почав прицільний обстріл, у бік наших рвонув штурмовий загін бойовиків. Наші хлопці, які не знали місцевості, були практично приречені, — згадує очевидець тих подій, нині також вимушений переселенець. — Але, наша сусідка вийшла на паралельну вулицю, на якій стояли заблукали нацгвардейци, з маленьким жовто-синім прапорцем і помахала. Незважаючи на досить велику відстань, хлопці її помітили, і вся колона швидко під'їхала до її будинку. Розгорнувши техніку і знаряддя, хлопці зайняли кругову оборону. Зав'язався бій … Вогонь вівся прямо з її будинку та прилеглих садів … В результаті бою, користуючись інформацією цієї прекрасної жінки, яка дала бійцям рятівну схему вулиць, наші спалили близько десятка джипів сепаратистів, зенітну установку і загін противника. Саме завдяки її даними наша колона змогла правильно висунутися у бік Дзержинська, обійшовши ворожі блокпости ».

11 травневих днів провів в застінках міського відділу міліції в окупованому Краматорську торік житель Дніпропетровської області Олександр, батько десантника. Чоловік проїхав на автомобілі із закріпленим на ньому прапором України від самої Дніпропетровської області через всі блокпости окупантів — до блокпоста на стели «Слов'янськ» — на в'їзді до вказаного міста з боку Краматорська. Тоді на цьому блокпосту ніс службу його син-десантник. Восьмого травня на зворотному шляху сепаратисти, що запам'яталися батька солдата, який їхав з державним прапором на автомобілі, захопили його і 11-ть днів протримали в ізоляторі тимчасового утримання. Чоловік позбувся свого автомобіля. На його машині потім довго роз'їжджав відомий російський диверсант на прізвисько Бабай.

Прапор, який привіз батько солдата, тут же було встановлено на блокпосту українських десантників. І, цей пост потім гідно витримав усі випробування: і ворожі обстріли, і набіги диверсантів, і спроби розчавити пост важкою технікою. Але найголовніший свій бій блокпост на стелі виграв напередодні шостого липня минулого року — перед звільненням Краматорська. Війська російського диверсанта Гиркин-Стрєлкова, що покидали Слов'янськ, відправили на блокпост двi бронемашини і танк. Наші бійці успішно все знищили і взяли двох полонених.

А подружжю з Артемівська Донецької області Ангеліні та Андрію Шостак 30 березня 2014 в Донецьку розбили скло в машині демонстранти, що рухалися натовпом на захоплення будівлі обласного СБУ. Учасникам сепаратистського маршу не сподобалася українська державна символіка — невеликий прапорець на автомобілі. Того дня подружжя відвозили на блокпост українських вояків їжу і сигарети.

Після цього випадку подружжя прапорець з машини зняли, але стали возити прапори українським військовим.

Дата публикации: 24.08.15